Украдене щастя, мільйонів народу,
Роками убите сховали в пітьмі,
В кайдани одягнену били свободу,
Впивалися кров’ю ці нелюди всі.
Красу розіп’яту на глум всьому світу,
Мовчали, не бачили вбивства і біль,
Коли умирали від голоду діти,
Збираючи крихти, черствий їли хліб.
Із вільних людей готували покірних,
Служити системі, що стверджує зло,
В батьків забирали майбутнє і віру,
Рабами робили наш рідний народ.
Добро розпинаючи, кидали в ями,
Усіх замордованих рідних людей,
Згубили життя, ненароджені мами,
Земля без усмішок маленьких дітей.
І болем це ріже на серці мов рану,
Їх долі і мрії, їх безлічі душ,
Я все пам’ятаю - молитвою стану,
За правду якою я лише живу.